Blog

Що показали на прем’єрній презентації Xbox Series X

Всі трейлери:

— The Medium  (при участі  Акіри Ямаокі)

— Scorn 

— SCARLET EXODUS

 

— Second Extinction

 

— Yakuza: Like a Dragon

 

— Assassin’s Creed Valhalla

 

— The Ascent

 

— Call of the Sea

 

— Dirt 5

 

— Vampire: The Masquerade – Bloodlines 2

 

— CHORUS

 

— «Ігролад» 

 

 

Фантастичні релізи що чекають на нас в травні 2020

Повний метр:

  1. Justice League Dark: Apokolips War/Темна Ліга Спреведливості: Війна Апоколіпс — 5 травня (реж. Метт Пітерс)

Серіали:

 

  1. Rick and Morty/Рік та Морті — 3 травня (4 сезон)                                                                                                                 
  2. Solar Opposites/Сонячні протележності — 8 травня (1 сезон)

     
  3. Snowpiercer/Крізь сніг — 17 травня (1 сезон)

     
  4. Stargirl /Зоряна Дівчина — 19 травня (1 сезон)

  5. SPACE FORCE/Космічні Сили

Самоізоляція: календар серіальних та кіно-новинок, квітень 2020

Карантин триватиме ще як мінімум до 24-го квітня, фільми і серіали і надалі переносять , але не всі. Тож тримайте календар серіальних та кінопрем’єр, котрі допоможуть вам не знудитись в квітні.

3 квітня-Байки з петлі

Науково-фантастичний серіал заснований на одноіменному артбуці Саймона Сталенгака

 

3 квітня-Гарлі Квін (2 сезон)

«Готем, зустрічай Королеву!»

У другому сезоні обіцяюь 13 серій

12 квітня- Мортал Комбат Легенди: Помста Скорпіона

Одного разу старіючий чорнокнижник Шан Цзун проводить міжпросторовий турнір з бойових мистецтв, де переможець кине йому виклик за долю їх рідного світу. Але глибоко в надрах Пустоверти чаклун Куан Чі робить пропозицію неспокійній душі, яка втратила і його сім’ю і клан від геноциду – Скорпіону

12 квітня- Вбиваючи Єву (3 сезон)

Продовження шпигунського британського серіалу заснованого на  серії романів Люка Дженнінгса “Кодове ім’я Вілланель”

15 квітня- Чим ми зайняті в тінях (2 сезон)

Продовження комедійних пригод вампірів в Амереці від Тафка Вайтіті. Планують 10 серій.

20 квітня- Опівнічний Госпел (1 сезон)

Новий анімаційний серіал для дорослих від авторів Adventure Time.

23 квітня- Примара в мушлі: Синдром одинака 2045

Продовження легендарної франшизи, котре поки що відлякує своєю візуальною складовою.

23 квітня- Радіоактивна

Біографія Марії Кьюрі, кіно засноване на графічному романі.

24 квітня Історія Beastie Boys

Історія найвизначнішого хіп-хоп гурта світу від ЕплТв.

Огляд української манґи. Оселя грішників. Том 1: Вимушені заходи

Якщо вам лінь читати весь огляд, то цей абзац для вас:

Оселя грішників – це пристойна спроба в манґу від українського автора. Вона повна недоліків та недопрацювань як в плані якості малюнку, так і в плані сюжету. Однак, історія читається легко, створена непогана атмосфера і по завершенню першого тому, відразу хочеться взяти і прочитати другий. Тому, якщо ви любитель кримінальних фільмів з 80-90х та гангстерської манґи, то вам зайде.

Одна з перших обкладинок 1го розділу

Тепер довгий огляд, для тих хто хоче деталей.

Сюжет (без спойлерів)

Історія розповідає про бандитські будні Каракасу, столиці Колумбії. Дівчина на ім’я Ксюха (дочка радянських емігрантів) починає свій шлях в місцевій “руській” мафії. Перший том зосереджується на мотивації головної героїні та її успішному зануренні в кримінальний світ. Вибивання боргів, бої без правил, викрадення людей, бійки, екшн. Думка, що у одразу виникає: я читаю/дивлюсь середньої руки бойовик з 90-х: not great, not terrible.

Чужорідним елементом у книзі, що складається з 4 розділів, виглядає перша частина. Вона розповідає нам про загін елітних найманців, чиї імена ви все рівно не запам’ятаєте. Вони виконують спецоперацію в першому розділі і більше ви їх не побачите. Цілком розумію, що наймити зіграють свою роль в майбутньому, але рішення вставляти їх у першу книгу, як на мене є помилковим. 

Поясню чому: є такий термін, як “ефект гуртожитку” – це коли автор вводить на початку твору настільки багато персонажів, що читач губиться в них. Це і трапилось в першому тому Оселі грішників. Фактично нам представили два набори різних персонажів: найманці та мафія. Сумарно там більше двох десятків персонажів на доволі невеликий обсяг історії – це забагато. Тому композиційно перший розділ випадає, та грає проти всієї історії. І мушу це сказати, але подекуди сюжет нелогічний, особливо це стосується розв’язки першого розділу.

Малюнок

Місцями краєвиди Каракаса зроблені дуже добре, місцями екшн сцени виглядають непогано, але крім цього решта малюнку слабувата. Білі, непропрацьовані фони майже повсюди, не завжди зрозуміла хореографія бійок, проблеми з зображенням руху. Якість малюнку потрібно покращувати, і то дуже.

Зате у нас тут є дупці (хоч тема цицьок і не розкрита).

Сценарій

Варто відмітити, що сценарно робота виконана дуже нерівно. З однієї сторони, повно кліше: “місто разючих контрастів”; “привіт, хлопчики, скучили”; “закон джунглів: або ти, або тебе” та інші. З іншої сторони, наративні вставки між розділами, що розповідають цікаві та корисні для розуміння сюжету речі.  Це, навіть, дещо нагадує аналогічні вставки у Вартових, хоч в останніх вони, звісно, були значно краще оформлені та інстальовані в оповідь. 

З однієї сторони у нас набір сцен та кліше, які ви бачили разів 100 за своє життя у купі гангстерських фільмів. З другої сторони: динамічний стиль оповіді, який несе тебе до кінця на швидкості один том за пів години. 

Словом, Н-Е-Р-І-В-Н-О, є над чим працювати.

Видання

Якість видання від UAComix – це, цитуючи власника видавництва Богдана Кордобу, “Біль”. Тут вам і слово “манга” замість “манґа” в технічних даних, і забутий плейсхолдер замість назви гарнітури та кількості сторінок, і доволі слабувата якість самого видання (м’яка обкладинка, серйозно помялась, після однієї подорожі в звичайні сумці). Верстка самого коміксу також не ідеальна, наприклад, з першої сторінки можна натрапити на дивні відступи всередині баблів між частинами одного речення. Сумарний тираж видання склав всього 100 примірників. Тому за словами видавця, є плани на більший і кращий тираж.

                               Для замовлення можете писати нам в телеграм

Моя оцінка коміксу 6 з 10. Це середньої руки робота, яка має всі шанси перерости в щось круте або ні. Тому з нетерпінням і, дещо, острахом чекаю на другий том.

 

Окрім того на даний момент завдяки нашим партнерам з віртуального видавництва БукРі маєте можливість придбати ОНОВЛЕНУ електронну версію першого тому “Оселі Грішників” (перші 4 розділи) та його продовження розділи 5-8.

Розділ 1

Зображення 1 з 8

http://bookri.com.ua/product/osela-01

 

Бетмен Дарена Аронофськи, котрого ми загубили, але можливо віднайдемо в новому фільмі Рівза

В забуті часи хардкорного кінематографу мала народитися легенда. Легенда про становлення Бетмена. Легенда, котру писали Дарен Аронофські та Френ Мілер.

Судячи з матеріалів, котрі публікує режисер нової стрічки про Бетмена, новий фільм дуже хоче гратися в “реалізм”, але як це буде ми побачимо ще не скоро, але те що ми могли б побачити вже з подібним концептом зараз і обговоримо.

Взагалі ідея про п’ятий фільм як адаптацію «Бетмен: Рік перший» Мілера прийшла в буремну голову Джоеля Шумахера. Після виходу “Бетмен і Робін” фанати розкритикували режисера, його фільм, бет соски й навіть бет-кредитку. Шумахер своєю чергою в інтерв’ю журналу Variety вибачився перед фанами, та розповів що має намір зробити нову адаптацію, котра вдоволить навіть самих хардкорних фанатів Лилика.

Пропозиція виявилася студії цікавою, а от новий проєкт с Шумахером – ніт, тому відповідальним за його розробку поставили іншу людину — молодого та талановитого Даррена Аронофскі, який вже на першому драфті напівжартома заявив, що взяв би Клінта Іствуда на роль Бетмена, а сам фільм знімав би на вулицях Токіо. Боси студії неординарний підхід зацінили, і вже наприкінці 1999 року Аронофскі запропонували почати розробку сценарію. Не останнім аргументом для вибору Аронофскі, стало те що він був на той час (може і зараз) в доволі дружніх відносинах з Френком Міллером — з яким вони познайомилися під час адаптації іншого мальопису Міллера «Ронін».

Ронін

Зображення 1 з 6

Аронофскі мав купу ідей. Він хотів, щоб стрічка була якомога більш реалістичною; без використання декорацій, зйомки проводити тільки в справжніх нетрях; реалістичні бійки з максимальною фіксацією травм і результату. Аранофськи розглядав тільки рейтинг R.

У фіналі співробітництво Міллера та Аронофскі вилилось в 90-сторінковий сценарій. Сценарій робив радикальний поворот і діаметрально відрізнявся від адаптацій Бертона та Шумахера. За планами режисера його фільм мав стати повним переосмисленням всієї франшизи. Аронофскі сказав, що стрічка має бути коктейлем з «Французького зв’язкового», «Таксиста», «Спраги смерті», «Серпіко» й власне «Бетмена».

За сценарієм юний Брюс Уейн є робітником СТО Малюка Ела — здоровенного темношкірого хлопця (батько Ерла знайшов Брюса біля вбитих кимось батьків і забрав до себе). Через пережиту травму сам Брюс майже ніц не пам’ятає ні про батьків, ні про своє походження та статки, все що є в пам’яті — сцена смерті батьків після перегляду кінофільму «Зорро», котра раз від разу сниться йому в жахах. Малюк Ел приводить Брюса до себе в офіс і віддає йому невелику дерев’яну коробку, єдиний «спадок» спадок Брюса від батьків, глядач дізнається що саме цю коробку тримав ГГ, коли його знайшли.

На фоні кошмарів, Брюса буквально переповнює ненависть потопаючого в розпусті та корупції суспільству, до купи покидьків, котрих він зустрічає та бачить кожен день. Свою ненависть Брюс сублімує в «листи до батька», в сценарії використовуються як закадровий текст (дуже нагадує монолог Роршаха з «Вартових»).

Через вулицю від СТО Малюка Ела знаходиться бордель, в якому працює Селіна Кайл — темношкіра повія. Селіна спеціалізується на доволі специфічних послугах садо-мазо, фетіші та задоволення девіацій різного ступеню збоченості. В один момент декілька п’яних поліціянтів вламуються до неї в кімнату, вимагаючи безкоштовного “сеансу”. Селіна відмовляється, поліціянт починає її бити, з’являється Брюс.

Прокинувшись на ранок після бійки він виявляє, що Селіна втекла, а в поліціянта перерізане горло. Прибувають копи, Брюс дивом рятується.

Паралельно з лінією Брюса бачимо історію Джеймса Гордона, єдиного некорумпованого поліціянта в місті. У Гордона є жінка, він в кожному кадрі з цигаркою, в нього сильна депресія і він серйозно думає про самогубство через безсилість та нездатність зламати корумповану систему, яка немов ракова пухлина вбиває Готем з середини. В один момент Гордон дізнається, що в нього скоро буде дитина, і він вирішує відкласти самогубство. Колеги ненавидять Гордона, думають, що він “щур”, а начальство відмовляється оформлювати його в інший відділ. В один момент колеги, котрих очолює Фласс, дізнаються, що Гордон працює проти них, після чого нападають на нього.

Далі за сюжетом божевільний, що втікає з психіатричної лікарні Аркем, бере в заручники дитину на даху будинку. На місці “теракту” вся поліція та місцева преса. Продажний комісар Лоеб хоче викликати місцевих спецпризначенців, з дуже лихою славою та статистикою, зазвичай їх праця призводить до кривавої бійні та загибелі заручників. Гордон, порушує розпорядження комісара та сам знешкоджує психопата та рятує хлопчика. Преса робить Гордона героєм і він скориставшись дуже зручною нагодою в прямому ефірі заявляє про свій хрестовий похід проти злочинності.

Брюс бачить інтерв’ю, воно дуже резонує з його внутрішнім станом і надихає на свою власну війну зі світом злочинності Ґотему. Починає він з жорсткого побиття сутенера Селіни. Після чого Брюс відловлює та вчинює жорсткий самосуд над поодинокими злодюжками. Брюс швидко адаптується, після того як він ледь не помирає в барі для трансвеститів, до нього приходить думка, що пора змінювати підхід. Він відправляється в магазин, де купує безліч інструментів, припасів і маску для Гаківки (привіт Джейсон), котра після певних модифікацій стає частиною першого костюма крилатого месника, окрім того він заходить в бібліотеку, де бере купу технічної літератури починаючи від видання по балістиці та закінчуючи «Настільною книжкою анархіста».

Крім того, він відкриває коробку зі спадком, де знаходить фамільний перстень-печатку з ініціалами (буква Т, вписана в букву W, я так розумію все це стилізовано під символ Бетса). Брюс одягає кільце і тепер. коли він б’є злочинців на їх обличчях залишаються шрами (ага, майже як Бетфлек зі своїм тавром). При цьому один зі злочинців бачить в шрамі летючу мишу, про що і розповідає в інтерв’ю журналістам. Преса роздмухує цю тему і Брюс мимоволі отримує нове ім’я «Бетмен».

Концепт костюму від Дарена Аронофськи

Зображення 1 з 3

На фоні цього Гордон продовжує свою “арку”, накопичує матеріали на корумпованих колег і неочікувано натрапляє на нового союзника, котрим стає молодий, амбіційний та ідеалістичний помічник окружного прокурора Гарві Дент. Дент, так само як і Гордон, не популярний і давно сидить голкою в сраці кримінального світу Ґотема. Новий поплічник єдина людина, котрій Гордон повністю довіряє.

Окрім того, Гордон звертається до мера за підтримкою — але той також частина корупційних схем. Мер своєю чергою повідомляє Лоебу, що Гордон продовжує працювати “під колег”. Єдине що рятує Гордона від страти відомість в ЗМІ, вбивство непідкупного хрестоносця викликало б занадто великий резонанс. Тому Лоеб ставить його на тупикову справу “Бетмена”, котра має його відволікти від справ колег. Гордон спочатку через зуби, але потім сильно захопившись береться за справу (при цьому сам він навіть не здогадується, що по суті й є творцем месника), в якийсь момент Гарві Дент стає одним із підозрюваних.

Гордон відправляється в Аркем, щоб лікарі допомогли йому зіставити профіль месника (тут багато простору для фансервісу і пасхальних яєць), після чого планує як зловити Бетмена, не забувши продовжувати збирати компромат на корумпованих колег.

Брюс переходить на новий рівень боротьби та переключається з мілких злодюжок на великих гравців кримінального світу. Одного разу йому, вдається зловити наркоторгівця (зі здвигом на пластичних операціях) Естраду, котрому він вколює сиворотку правди й залишає до приїзду копів. Ми бачимо розвиток Бетмена, його бойові навички зростають, спорядження модернізується, з’являється новий костюм та Брюс переробляє старенький Лінкольн під свій перший бетмобіль (привіт Мет).

Лоеба і мер серйозно занепокоєні своєю безпекою як зі сторони Гордона, так і Бетмена. Продажні копи знаходять компромат Гордона і викрадають його. Водночас Уейн планує новий напад, найризикованіший в його “кар’єрі” месника, напад на особняк, в якому в приватному порядку зберуться всі корумповані чиновники міста. Рівночасно туди саме направляється Селіна Каїл (що змінює професію зі шльондри на грабіжника, но не змінює садо-мазо наряди, тільки додає кігті), де зустрічає Бетса. Селіна випадково активізує сигналізацію. Герої тікають “під шквалом куль” від гангстерів, але при цьому Бетмен знаходить вкрадені документи Гордона.

Брюс хоче здати Селіну в поліцію, але вона розповідає, що копа в борделі зарізав сутенер. Крім того, вона розкриває особистість Бетмена через те, що “важко забути очі єдиного справжнього чоловіка, котрого вона зустріла у своєму житті”.

Брюс хоче передати компромат Гордону, але попадає в засідку копів, та ховається в занедбаному будинку. Комісар Лоеб віддає приказ бомбити будинок напалмом (окрім Уейна в будинку є пару бездомних), після чого відправляє в будинок спецпідрозділ з указанням “не брати полонених”.

Брюсу, котрий стає все майстернішим вдається розібратись зі спецпризначенцями та втекти. Бетмен передає Гордону файли, про що дізнається Лоеб, котрий бере 4-х колег вривається до його домівки з наміром взяти його жінку в заручники. Гордон приїзджає додому одночасно з Лоебом, починається перестрілка. Гордон вбиває трьох копів, але і сам отримує кулю. З’являється Бетмен, вирубає четвертого копа, а кидком ножа осліплює Лоеба, після чого вирізає у нього на щоці знак Зоро, в пам’ять про вбитих батьків.

У фіналі Дент висуває звинувачення проти Лоеба та ряду великих чиновників, Селіна Каїл стає Жінкою Кішкою та продовжує заробляти криміналом, Брюс згадує хто він і отримує статки своїх батьків та імперію Уейнів. Він разом з названим братом Малюком Елом переїжджає в особняк Уейнов, де й усвідомлює себе як Бетменом, після чого палить листи батьку.

Увесь сценарій Міллера мав бути максимально наближеним до реальності. Глядач разом із Брюсом Уейном повинен був пройти скрізь увесь сморід та гниль Ґотема, і отримати бачення на всю атмосферу розкладу та гниття, в котрій починав свій шлях Темний Лицар.

Як потішний факт, Аранофськи бачив ідеальним Бетменом Хоакіна Фенікса, котрий нещодавно зіграв Джокера в фільмі, котрий своєю атмосферою дуже нагадую нереалізований сценарій “Року першого”.

З усіх наявних промоматеріалів по новому Бетмену від Мета Рівза, нам здається, що атмосферу буде також направлено в реалізм та нуарнісь. Костюми, бетмобіль, бетбайк все побудовано дуже лампово, тож певно вже скоро глядачі зможуть віднайти атмосферу втраченої частини кіношного Бетмена на великих екранах. З поправкою на відсутність яєць у студії й дитячий рейтинг фільму.

Трейлер НФ-серіалу Tales from the Loop – за мотивами всесвіту художника Саймона Столенхага, чому це треба дивитись?

Сюжет буде розповідати історію людей котрі живуть  біля Петлі – машини-прискорювача, побудованої для розкриття таємниць всесвіту.

З місцевими жителями постійно відбуваються таємничі події.

Продюсери серіалу- сам Столенхаг та Метт Рівз («Війна планети обзьян»), музика- Філіп Гласс, а серед акторів – Джонатан Прайс.

Всі серії серіалу зявляться на амазон 3го квітня.

Simon Stålenhag – художник і дизайнер, майстер футуристичних пейзажів і сюжетів. Він дивно, лірично вписує майбутнє в звичайне життя шведського села або передмістя, створюючи ілюзію достовірності того, що відбувається. Сталенхаг – майстер точної деталі. Іноді всього одна характерна деталь, начебто фігури дитини в шапочці з помпоном, створює відчуття документальності того, що відбувається.

Раніше по работам Столенхага вже вийшла настільна рпг.

“Солдат”, “Чужі” та “Той, хто біжить по лезу” — один всесвіт?

Ні для кого вже не секрет, що події серій фільмів “Чужий” та “Той, хто біжить по лезу” відбуваються в одному всесвіті. Але чи знали ви, що є і ще один маловідомий фільм “Солдат”, події котрого відбуваються у тому ж світі Рідлі Скота?

«Солдат»  — американо-британський фантастичний бойовик 1998 р. режисера Пола В.С. Андерсона. Головну роль Солдата (від народження Тодда) виконав актор Курт Рассел, інші головні актори — Джейсон Скотт Лі, Джейсон Айзекс, Конні Нільсен і Шон Пертві. Фільм випущений в США 23 жовтня.

Сценарій «Солдата» написав Девід Вебб Піплз, який також був співавтором «Того, що біжить по лезу».

Маємо надію, що давати зноски про фільми “Чужі” та “Той, хто біжить по лезу” не треба.

Почнемо з найпростішого: ідентичність технологій, схожість архітектури та моделей техніки.

Так інтрфейси спінерів з Блейдранеру та рятівної шлюпки Ностромо (Чужі) ідентичні.

Спінер з Блейдранера з’являється на планеті Аркадія (Солдат).

Гіганські сміттярі на Землі 2049 та Аркадії

Десантний космічний корабель типу «Конестога» (Сулаго в фільмі “Чужі”) в Блейдранері 2049

Спільна архетиктура ферм в Каліфорнії (Блейдранер 2049) та марсіанської колонії Вейланд корп (Пройметей)

Документальні свідчення

Особиста справа капітана “Ностромо”, з котрої ми можемо дізнатисі про те, що він працював на Тайрел корп (Блейдранер).

 

Реплікант, зіграний Рутгером Хауером, брав участь в битві при Брамі Тангейзера, як і герой Курта Рассела з фільму Солдат (зі слів героїв). Окрім того, весь сюжет фільму “Солдат” базується на протистоянні героїв новим моделям реплікантів. 

Так за сюжетом в 1996 році для проекту «Адам» відбирають хлопчиків-сиріт і виховують їх як висококласних солдатів-убивць. Одночасно з цим проводяться генетичні експерименти і з’являються репліканти, які витриваліші і сильніше людей.

 

В додаткових матеріалах до фільму «Прометей» показана чернетка промови Пітера Вейланда, засновника корпорації Weyland-Yutani Corporation з фільму «Чужий», де він згадує свого наставника, який займався генетичними експериментами, впроваджував в своїх створінь синтезовані спогади і знаходився в будівлі, схожій на піраміду, з видом на Лос-Анджелес, і котрий не дуже гарно закінчив. Все це дуже точно описує президента корпорації Tyrell і творця реплікантів з фільму «Той, хто біжить по лезу».

«Мій ментор якось сказав мені: – Кидай свої іграшки і ми разом станемо Богами. Він, немов Бог, керував своєю корпорацією, сидячи на вершині піраміди в місті янголів. Він вибрав шлях створення реплік, просто копіюючи Бога. І для нього це дуже погано скінчилося. Він вирішив просто впроваджувати їм помилкові спогади. А я вибрав інший напрямок, створивши «Вейланд роботікі ДівІжен». Навіть наші ранні прототипи синтетиків демонструють видатні інтелектуальні здібності».

Промова Пітера Вейланда, яку він виголосив на конференції TED 2023 році.

У цій промові він говорить, що людство вже зараз може виробляти роботів, яких не можливо відрізнити від людини.

Що тут цікавого? Компанія Вейланд виробляла андроїдів-синтетиків з штучним інтелектом. А корпорація Тайрел фактично клонувала вже дорослих людей і впроваджувала їм помилкові спогади. Так ось – спочатку вам може здатися, що в своїй промові Вейланд говорить про своїх андроїдів-синтетиків, але якщо звернутися до таймлайну Чужих то виявиться, що насправді він говорить про реплікантів компанії Тайрел.

Так на сайті Weyland Industries є опис історії цієї компанії. І там вказано, що першого андроїда-синтетика на ім’я Девід компанія створила тільки в січні 2025 року, тобто тільки через два роки після знакової промови Вейланда. Іншими словами, в своїй промові Вейланд говорив саме про реплікантів корпорації Тайрел, які в 2019 році вже були досить поширені.

Окрім того, в усіх вишезгаданних фільмах присутня купа відсилок та омажів на один одного. Але це вже зовсім інша історія… яку ми розповімо іншим разом.

Crunchyroll знімуть анімаційну адаптацію комікса Фрікангели

FreakAngels – це пост-апокаліптичний веб-комікс, створений у 2008 році письменникомУорреном Еллісом та художником Полом Даффілдом, опублікований у видавництві «Аватар Прес».

По словам автора він продав права на адаптцію ще кілька років тому, але адаптацію зробили тільки зараз.

Офіційний пресс-реліз Crunchyroll:

FreakAngels – Після того, як цивілізацію збагнув несподіваний і суворий кінець, дванадцять 23-річних екстрасенсів з руїн Лондона повинні приборкати дикі пориви своїх душ і розкрити в собі кращі риси, щоб відновити суспільство. Виробництво Crunchyroll Studios за мотивами графічних романів Уоррена Елліса і Пола Даффилд. Скоро на Crunchyroll.

З “Black Mirror: Bandersnatch” зробили інтерактивний комікс

Повнометражку стрічку “Black Mirror: Bandersnatch” перетворили на інтерактивний комікс.

 

Автори сайту зазначають, що проєкт не носить комерційного зиску. Окрім того тим хто ще не дививсі, а точніше не грав в це кіно, краще поки не гортати сайт, бо там повно спойлерів.

Інтерактивний комікс знаходиться за адресою http://bandercomix.com/.

Спогади Девіда Лінча від Видавництва Жупанського: перший фрагмент

На початку березня у видавництві Жупанського виходить збірка мемуарів Девіда Лінча “Кімната снів” написана в співавторстві з Крістін МакКенни, під перекладом Остапа Українця та Євгена Ліра. 

Не можемо далі в собі це тримати і мусимо повідомити, що вже за кілька тижнів виходить друком "Кімната снів" Девіда…

Опубліковано Видавництво Жупанського Четвер, 20 лютого 2020 р.

“Кімната снів” (фрагмент)

У Бойсе ми жили на Парк Серкл-драйв, а сусідили з нами Сміти. У тій родині були містер і місіс Сміт, чотири хлопці – Марк, Ренді, Денні, Ґреґ – та бабуся, яку звали Нана. Нана постійно поралася на городі, а визначити, що вона там робить, можна було за дзвоном льоду об склянку. На ній неодмінно були садові рукавиці, в одній руці вона тримала коктейль, у другій – невеличку лопатку. Це їй дістався “Понтіак”, який мої батьки продали Смітам. Нана була не геть глухою, але достатньо, щоб утоплювати педаль газу ледь не до самої підлоги, аби пересвідчитися, що двигун працює. Коли чуєш оглушливий гуркіт, що долинав з гаража, то знаєш, що Нана збирається кудись поїхати. У неділю бойсівці ходили до церкви. Сміти відвідували англіканську. У них був мікроавтобус “Форд”, на якому родина їздила до церкви, й містер і місіс Сміт завжди сиділи попереду з блоком сигарет. Не просто з кількома пачками. З блоком.

Тоді дітям вистачало свободи, аби просто вештатися де завгодно. Ми йшли куди хотіли й ніколи не обмежувалися денним часом. Ми займалися різними речами на вулиці, і це було просто неймовірно. Жахливо, що у дітей більше немає такої свободи. Як ми дозволили цьому статися? У нас не було телевізора до мого третього класу, а коли він з’явився, то я не дуже часто його дивився. По суті, єдиним шоу, за яким я стежив, було шоу Пері Мейсона. Тоді телебачення робило те саме, що зараз робить інтернет: воно гомогенізувало все на світі.

Українською виходять спогади Девіда Лінча. Читайте уривок з його "Кімнати снів" (фото 1)

У п’ятдесятих років є одна дуже важлива річ, що ніколи вже не повернеться: тоді між речами існувала різниця. Хлопці й дівчата у Бойсе вдягалися по-одному, а якщо поїхати до Вірджинії, з’ясується, що там вбираються геть по-іншому. Відправившись до Нью-Йорка, бачиш, що й там одягаються інакше, а ще слухають іншу музику. Їдеш до Квінз – а там такі дівчата, яких ніколи в житті не бачив! А бруклінські відрізняються ще більше! Пам’ятаєте фото Даяни Арбас, де зображено подружжя з дитиною, і у дівчини така красива висока зачіска? Ви б ніколи не зустріли такої зачіски у Бойсе чи у Вірджинії. А ще музика. Якщо хочеш пізнати атмосферу якогось місця, просто придивися до дівчат і послухай те, що слухають вони, й отримаєш цілісну картину. Світ, у якому вони жили, був абсолютно дивним та самобутнім, тож тобі цікаво було дізнатися, що то за світ. Зараз такі відмінності майже зникли. Звісно, існують другорядні розбіжності: скажімо, є гіпстери, але ж гіпстери у будь-якому іншому місті – такі ж самі, як гіпстери у вашому.

Українською виходять спогади Девіда Лінча. Читайте уривок з його "Кімнати снів" (фото 2)

Подружки в мене були щороку ще відтоді, коли я був малим, і всі вони були просто чудовими. З однією дівчинкою ми разом ходили до дитячого садочка, і я носив наші рушники. Так і проводиш час з дівчатками у дитячому садку. У мене є друг, Райлі Катлер, на честь якого я назвав свого сина. У четвертому класі я зустрічався з дівчинкою на ймення Керол Клафф, а у п’ятому класі вона стала подружкою Райлі, пізніше вони одружилися. Джуді Патнам була моєю подружкою у п’ятому та шостому класах, а потім, у середній школі, в мене що два тижні з’являлася нова дівчинка. Трохи погуляєш з однією, потім починаєш зустрічатися з іншою. Пам’ятаю, як я цілувався з Джейн Джонсон на підвальній вечірці у Бойсе. Батько Джейн був лікарем, і ми з нею разом розглядали його медичні книжки.

Розповім про один поцілунок, який мені назавжди запам’ятався. У мого тата був бос, такий собі містер Пекард, і одного разу, влітку, родина Пекарда на якийсь час зупинилася на території дослідницької станції. У тій родині була чарівна дівчинка мого віку на ім’я Сью. Вона запрошувала до себе сусідського хлопця, і вони займалися сексом. Я був настільки далеким від сексу, що їхні зухвалі розповіді про це геть сплутали всі мої думки. Одного дня ми зі Сью відкараскалися від її хлопця й пішли гуляти удвох. Землю лісу вкривала ковдра із соснових гілок десь із два фути завтовшки – це називається лісовою підстилкою. Вона неймовірно м’яка на дотик, і ми бігали серед цих дерев, падали на підстилку і довго, довго цілувалися. То було казково. Поцілунок ставав усе пристраснішим, розпалюючи усередині мене полум’я.

На Віста-авеню розташовувалися різноманітні крамнички, серед них магазини господарських товарів та “Зроби сам”, і там ми купували необхідні складові, щоб збирати бомбочки. Ми навчилися їх робити із залізної трубки і зібрали три штуки у підвалі Райлі Катлера – вони виходили насправді потужними. Сам Райлі підірвав одну із них біля великого зрошувального каналу й казав, що то було щось неймовірне. Іншу я пожбурив на подвір’ї біля будинку Вілларда Бернса. Ми всі грали у бейсбол, тож мали треновані руки, тому я підкинув ту бомбочку дуже високо. Упавши на землю, вона підскочила від удару, проте не вибухнула. Тоді я пожбурив її знову, і цього разу саморобний снаряд вдарився об землю, відскочив і вибухнув зі страшенним гуркотом. Його трубка перетворилася на шрапнель, яка знесла вивіску з паркану Ґорді Темплтона, що сусідив із Бернсом. У мить вибуху Ґорді сидів у вбиральні, тож він вилетів надвір, по дорозі натягуючи штани й з туалетним папером у руках. Ми крикнули: “Зачекайте, ця штука може когось убити чи повідривати нам голови” і пожбурили останню бомбу до порожнього басейну, де вона нікому не могла зашкодити.

Українською виходять спогади Девіда Лінча. Читайте уривок з його "Кімнати снів" (фото 3)

Третій вибух був дуже потужним, а потім ми з Ґорді пішли в один бік, а решта – в другий. Я зайшов до Ґорді додому. У нього у вітальні було величезне венеційське вікно, що виходило у двір. Тож ми сидимо на канапі, а місіс Темплтон робить нам сандвічі з тунцем та чипси – таких я ніколи не куштував удома, бо в нас тунець був тільки у запіканці, а чипси були першими у моєму житті. А ще – жодних солодощів, окрім вівсяного печива з родзинками. Здорове харчування. Так чи інак, їмо ми свої сендвічі, аж раптом бачимо у вікно, як у двір в’їжджає величезний коп на величезному чорно-біло-золотому мотоциклі. Затиснувши шолома під пахвою, він підходить до дверей, дзвонить і забирає нас до відділку. Я був президентом свого сьомого класу – і ось я сиджу й пишу пояснювальну записку про обов’язки та зобов’язання лідера.

Ще я потрапляв у халепу через інше. Моя сестра, Марта, навчалась у молодших класах, коли я ходив до середніх, і щоб потрапити до своєї школи, їй треба було пройти повз мою. Якось я сказав своїй милій сестричці, щоб, коли вона проходитиме повз мою школу, то показувала середній палець – мовляв, це вияв дружніх почуттів. Не знаю, чи вона так робила, але точно знаю, що вона запитала про це батька, і він дуже на мене розізлився. Іншого разу те миле дитя поцупило у батька 22-дюймові набої та поділилося ними зі мною. Ці патрони, доволі важкенькі, були схожими на маленькі коштовності. Спочатку я зберігав їх у себе, а потім подумав, що через них у мене можуть виникнути проблеми, тож я загорнув набої у газету, поклав до мішка і викинув у смітник. А взимку моя мати заходилася спалювати сміття. Отже, вона кладе той папір у камін, і за кілька хвилин кулі починають літати по всій вітальні. Ось тоді у мене справді виникли величезні проблеми.

Українською виходять спогади Девіда Лінча. Читайте уривок з його "Кімнати снів" (фото 4)

Одного разу ми влаштували турнір з бадмінтону на задньому дворі у Смітів, коли почули оглушливий вибух і вискочили на вулицю. Ми помітили на другому кінці вулиці дим і побігли туди. Там ми побачили старшого за нас хлопця, якого звали Джоді Мастерз. Джоді Мастерз будував ракету з труби, і ця труба випадково спалахнула й відірвала йому ступню. Його вагітна мати вийшла надвір і побачила свого старшого сина, що не міг підвестися. Він намагався, але його ступня висіла на сухожиллях у калюжі крові посеред мільярдів сірникових голівок. Хлопцю пришили ступню, і все з ним було гаразд. Тоді у Бойсе траплялося багацько історій, пов’язаних з будівництвом саморобних ракет, що працювали на бензині.

Також пам’ятаю, як у дитинстві відкрив для себе рок-н-рол. Рок-н-рол занурює тебе у мрії і вчить відчувати. Коли я вперше почув його, він здався мені потужною силою. Відтоді як народився рок-н-рол, музика змінилася, але й близько не так сильно, як у той час, коли рок-н-рол вийшов на сцену, бо те, що було до нього, надзвичайно відрізнялося. Здавалося, що він з’явився нізвідки. Хтось грав ритм-н-блюз, але ми його не слухали, та й джазу не чули, за винятком Брубека. У 1959 році квартет Дейва Брубека випустив “Блакитне рондо в турецькому стилі”, і мені просто знесло дах. Платівка з тим альбомом була у містера Сміта, я слухав її у них вдома і закохався у цю музику.

Українською виходять спогади Девіда Лінча. Читайте уривок з його "Кімнати снів" (фото 5)

Атмосфера маленьких містечок у п’ятдесятих дуже відмінна від атмосфери сучасних міст, тож важливо відчути цей настрій. Замріяний, ось як його можна назвати. Втім, у п’ятдесятих не все було позитивне, я завжди знав, що десь щось відбувається.

Коли я ганяв на велику увечері, то бачив світло у вікнах будинків. В одних воно було теплим, і там жили люди, яких я знав, в інших – тьмяним, а ще були будинки, де світло не горіло, і я не знав тих, хто там мешкав. Від таких будинків у мене лишалося не надто приємне враження. Я не затримував на них погляду, та все одно знав, що за їхніми дверима та вікнами відбувається щось дивне.

Одного вечора ми з братом гуляли на другому кінці вулиці. Зараз увечері все й усюди освітлене, проте в п’ятдесятих у маленьких містечках на кшталт Бойсе джерелом світла були вуличні ліхтарі, значно тьмяніші за сучасні, тож надворі було набагато темніше. Через це ніч стає магічним часом, бо все довкола чорніє. Отже, ми з братом увечері гуляємо у кінці вулиці, аж раптом просто з темряви – і це було неймовірно – виходить оголена жінка з білою шкірою. Мабуть, річ була в освітленні й у тому, що вона вийшла з темряви, але здавалося, наче її шкіра була молочною, а довкола рота запеклася кров. Та жінка ледь ішла, вона була у жахливому стані та повністю гола. Я такого ще ніколи не бачив. Вона наближалася до нас, але навряд чи помічала. Мій брат заплакав, а вона всілася на узбіччя. Я хотів їй допомогти, але був занадто малий і не знав, що маю робити. Я міг би спитати: “Вам зле? Що сталося?”, проте не сказав нічого. Жінка була наляканою і побитою, але навіть у такому стані прекрасною.

Джерело: https://www.buro247.ua/

“Зоряні Війни: Висока Республіка”: космічні вікінги, найбільші страхи джедаїв та ніяких Скайвокерів

Дісней нарешті розкрили свої плани і деталі нового проєкту по всесвіту Зоряних Воєн: Світлоносний, показали концепти та трейлер.

• Проєкт Світлоносний це видавнича ініціатива в ррамках котрої будуть виходити книги і комікси;
• Події розгорнуться під час Високої Республіки, за 200 років до саги про Скайуокерів;
• Заради дизайнів повернули Йена МакКега, який працював над четвертим епізодом і пріквелами (Дарт Мол і Падме) – його рук справа;
• Джедаї – архітипічні лицарі-паладіни у всіх сенсах, їх вороги описані як “космічні вікінги”;
• Книги та комікси дадуть відповідь на питання: що може налякати джедая?
• У розробці все це знаходиться ще з 2014 року (тобто до старту нової трилогії);
• Виходити епос почне в серпні.

Systemspace – кіберпанк-безсмертя через сеппуку

(Даний матеріал не закликає вас до суїциду. РедРум люблять життя у всіх її проявах, навіть таких жалюгідних і мерзенних як існування в формі мішків з кісток і плоті. Насолоджуйтесь смертні)

У січні 2017 року таємничий 4channer з ім’ям Цукі заснував культ, який обіцяв своїм членам кіберпанковий рай. Єдина умова — принести своє життя в жертву (вчинити суїцид), для того щоб дістатися туди. Як і у всіх випадках інтернет-кріпіпасти, важко сказати, що є Tsuki – справжній «суїцидальний аніме культ», 4chanовскій Пранк або просто невинна AR гра, для вузького кола втаємничених.

В останнє десятиліття 4chan служив в якості цифрового чана для вирощування і культивації субкультур, формуючи їх у відносній безпеці інтернет-анонімності до того, як вони з’являться, повністю мобілізуються, в реальному житті. Саме там були вирощені такі спільноти, як Anonymous або альтрайти, і вже в наш час можна відчути всю повноту їх впливу на політичний простір реального життя по всьому світу.

Але в минулому, 2017 році як точніше, на просторах 4chan з’явилося нове товариство, яке має невелику схожість з соціальним рухом «Небесні ворота» (культ НЛО, масове самогубство якого в 1997 році виявилося на перших шпальтах майже всіх світових медіа),Systemspace, інтернет-релігія нового часу, яку очолив якийсь Tsuki. Основним догматом, якої Tsuki ухвалив, тезу що 4,969 послідовника названих “мігрантами” знайдуть цифрове безсмертя в кіберпанковому Елізіумі.

Користувачі Реддіт назвали Systemspace «суїцидальним аніме культом» і вважають, що це лише спроба «затролити людей до самогубства». Systempace стала предметом багатьох конспірологічних теорій на YouTube. Згідно Священної Доктрини Systempace, викладеної в онлайн-документі під назвою «The Compendium», це онлайн-група, яка вважає, що Всесвіт складається з нескінченної кількості «систем» або альтернативних вимірювань, закодованих в існуванні таким же чином, як програміст створює симуляцію віртуальної реальності. Таким чином Compendium пояснює, що людство живе в системі під назвою «Життя», яка знаходиться в процесі руйнування через помилку (багу) коду. Tsuki, лідер-месія руху Systempace, постановив, що має можливість передавати душі людей, до вищого, кіберпанкового виміру під назвою «LFE», але тільки в тому випадку, якщо вони зареєструвалися на веб-сайті проєкт Tuski до 1 липня 2017 року.

LFE дуже нагадує Ninsei, до якого персонажі з роману Neuromancer 1984 року, авторства Вільяма Гібсона, підключаються, щоб уникнути громіздкості (тягаря) «м’яса» їх фізичних тіл. У LFE, згідно Tsuki Wiki, «ви можете робити все, що хочете» і «всі ви важливі». Душі 9.4 × 10 ^ 28, які там живуть, більшість з яких говорять на мові, званій Synapsian, складаються з “незліченної кількості видів і підвидів, включаючи магічних істот, таких як демони й ангели”.

В одному з інтерв’ю з членами Systempace в чаті Discord, «Tsuki Overground», на питання “що вони бачили, коли ви представляли LFE. Один з членів під ніком Varz розповів, що вимір кіберпанку « схожий на футуристичний Токіо, подумайте про світ Ghost in the Shell». Інший” мігрант “, під ім’ям 4858, описав LFE як «грандіозні мега-міста» з «прекрасними видами».

Хоча це звучить, як складна мережева спільнота ролевиків і нагадує MUDи (розраховані на багато користувачів текстові гри початку 90-х), кожен опитаний журналістами мережевий «мігрант» запевняв, що це, безумовно, не гра, а дійсно реальна інтернет-релігія.

Як і в більшості релігій, догмати Systemspace виходять з обіцянок загробного життя, виходять від Месії, а бачення раю протягом століть завжди зображати саме потреби людей, як і тут. У той час як історія авраамічних релігій формувалася за часів боязні хвороб, воєн і голоду, їх рай обіцяв порятунок саме від них. Таким чином, LFE можна розглядати як загробне життя нового цифрового світу, яке формувалася під впливом страху примусової анонімності та цифрової самотності, які є центральними мотивами страхів для капіталізму пізнього періоду з його корпоративним знеособлюванням.

Цукі обіцяє, що в його висхідній техно-фентезійної нірвані «всі важливі» і безпосередньо контролюють свою долю. Цукі проголошує, що мігранти об’єднані у LFE зі своїми побратимами по іміджбордах (в основному вихідці з 4чан) перестануть бути соціальними ізгоями. Фактично, почуття спільності та приналежності до форумів і чатів TSUKI Project здається таким же привабливим для мігрантів, як і цифрове безсмертя у LFE.

«Ми […] любимо спільноту навколо нього», – пояснив Варз.

Але, якщо аналізувати треди Reddit і 4chan, які по тимчасових проміжках можна віднести до часу народження TSUKI Project можна побачити й більш темну сторону Systemspace. Так Цукі вперше привернув увагу до себе 19 січня, коли він написав повідомлення в Reddit під назвою «Моя мрія (візія) говорить мені померти до 28 серпня», в якому він описав, як його світ фантазій сказав йому, що він повинен вчинити суїцид, щоб «форматувати руйнування життя». У тому ж місяці Tsuki висловив побоювання, що його психотерапевт може виписати йому сильні антипсихотики через «другий світ», який, як він стверджував, розростається у нього в голові з 12-річного віку, світ який він більше не міг відрізнити від реального життя.

Спочатку коментатори зі стурбованістю відповіли Цукі, який зізнався, що він 16-річний юнак, який живе в Нідерландах, щоб він звернутися за професійною допомогою. Але вже в наступному треді на 4chan тон Цукі різко змінився і люди почали буквально передавати йому свої душі в надії, що він відродить (перенесе душі) їх в новому світі, світі цифрового Елізіуму. «Ви будете перенесені, якщо помрете в будь-який час після 1 липня 2017 року, — запевнив їх Tsuki. – Смерть від старості вважається, самогубство теж вважається ».

Реєстрація на проєкт Цукі закрилася після цієї дати. З того часу сайт було закрито, хоча ТУТ є дзеркало.

Мігрант 4858 розповів журналістам, що за чутками, кілька мігрантів загинули, щоб вийти за межі й потрапити у LFE. «Я маю на увазі, що це десь близько 2-х людей», – пояснив 4858. «Я б не зупинив нікого з них, оскільки LFE вже чекає з іншого боку». 4858 також розповів, що оскільки це повністю інтернет-спільнота, немає ніякого засобу підтвердити чутки про самогубства.

За словами Ріка Алана Росса, виконавчого директора Інституту культурології, проєкт Tsuki – всього лише один з прикладів тривожної тенденції, яка почалася з популяризацією інтернету.

«Те що демонструє TSUKI Project, так це те, наскільки легко створити присутність в Мережі, не вказуючи, хто ви та залишаючись повністю анонімним. Тисячі людей залучаються при мінімумі значущих фактів минулого й об’єктивної інформації про творця сайту».


Крім того, Інтернет вже давно є місцем, де небезпечні або токсичні рухи формуються просто для «лулзів».

І хоч Tsuki практично зник з форумів і чатів, що з’явилися навколо його фантазійного світу, через те, що боявся арешту через можливість масового самогубства реєстрантів, факт якого безсумнівно викликав би великий резонанс в медіа  після чого привернув би правоохоронців (зі слів мігранта Tech Priest Silicon). Самопроголошені віряни  LFE кажуть, що вони все ще дотримуються почуття спільноти, яке вони знайшли в проєкті Tsuki.

«Є причина, по якій ми вороже ставимося до сторонніх», – сказав один з мігрантів Femto. «Це товариство особливе, і ми не хочемо, щоб воно зіпсувалося».

Осії, Лінч та Фінчер: як великі режесери знімали рекламу

Реклама 80-90х, певно вже стала окремим видом мистецтва, до котрого в свій час долучилися великі режесери сучасності.

Девід Фінчер в 1993 році зняв відеоролик для Coca-Cola в кіберпанковському сетингу. Реклама має свій сюжет та передісторією. Найближче майбутнє. Банди ролерів лякають місцеве населення, ганяючи по вулицях міста, залитого неоновими вогнями, і крадучи пляшки з освіжаючою газованою водою.

В один прекрасний момент хуліган на роликових ковзанах бачить хлопчика у вікні будинку. Він і його вирішує пригостити напоєм.

Реклама Playstation 2 знята Девідом Лінчем для Sony. У цій рекламі ви можете побачити 3 сезон Твін Пікса за 19 років до його релізу!


 
Мамору Осії знімав не тільки «Примару в мушлі», «Авалон» і безліч інших фільмів і аніме, але і цю чудову кіберпанк-рекламу ірландського Стаута.

Реклама фотоапарата Canon від Кацухиро Отомо, творця Акіри.

 

Рідлі Скотт зняв рекламу Hennessy, і це настільки ж добре наскільки поганим вийшов Прометей!

 

Загадкова, галюциногенна історія Франца Кафки «Сільський лікар» крізь призму японського бачення

Написана в Празі протягом лютої зими 1916-1917 років, історія Кафки розгортається в одному довгому абзаці, немов гарячковий кошмар.

«Я був здивований», – каже оповідач, старий доктор, коли він вирушає вночі в снігову бурю з невідкладною, але розпливчатою місією. Але він нікуди не може дійти. Його кінь, змучений взимку, щойно помер, а його служниця бігає від дверей до дверей, просячи про допомогу. Подальша сюрреалістична послідовність подій, «Сільського лікаря» пронизана відчуттями тривоги й сорому, центр яких не може бути розташований в реальності отже і не може бути заспокоєний; почуттями нескінченних труднощів в середині речей, що перешкоджають кожному кроку; гострою чутливістю за гранню корисності, як ніби нервова система, позбавлена ​​своєї старої шкіри соціального використання і релігійних переконань, повинна була б фіксувати кожен дотик як біль.

У 2007 році відзначений нагородами японський аніматор Кодзі Ямамура зняв 21-хвилинний фільм, в якому зображені деякі дивні речі та вся краса історії Кафки. Здається якимось доречним, що казкова розповідь було перетворено в форму і мову, невідому й самому автору першоджерела.

Сітком від Девіда Лінча: Як я перестав бятись кролів і полюбив екзистенціальну кризу

Колись Девід Лінч зробив тривожний веб-сітком під назвою «Кролики», тепер він використовується психологами, щоб викликати почуття екзистенціальної кризи у суб’єктів дослідження.

Девід Лінч залишається продуктивним в останні роки –  випустивши альбом і відродивши Twin Peaks та випустивши короткометрівку на Netflix на власний ДР, але пройшло більше десяти років з моменту його останнього художнього повнометражного фільму. Проте, Лінч це KVLT. Найбыльш улюбленим для RefRoom залишається сітком «Кролики», шоу про, власне кажучи життя кролів. Або, скоріше, шоу про гуманоїдних кролів, які обмінюються лініями загадкових діалогів в темній вітальні, розташованій, «в безіменному місті, затопленому безперервним дощем», де вони всі живуть «зі страшною таємницею».

 Звичайно, частково авторська атмосфера режисера виникає з загрозливо представленої домашньої обстановки 50-х і химерної зовнішності людей-акторів, які мають невиразні кролячі голови. Але те ж саме відноситься і до звуку (він прям макимально Лінчівський): поряд зі зловісною партитурою частого гостя картин Лінча, Анджело Бадаламенті ми чуємо цей постійний потік дощу з випадковими звуковими пунктуациями і нез’ясовно як розташованого сміху. Перегляд “Кроликів” – більш щільно відповість вам на питання, чому саме цей серіал психологи з університету Британської Колумбії використовували щоб викликати відчуття екзистенційної кризи у суб’єктів дослідження.

Кролики – це комедія, це не просто пародія або сатира; вона існує, можливо, як самий химерний і буквально коментований комедійний серіал, хоча як і інші роботи Лінча володіє протидієчую силою, яка кидає виклик і не знайомить з основними поняттями сетингу, сюжету, дії та наративів. Абстрагуючи основні елементи сіткому, знімаючи з них розповідь, шоу сигналізує про комедії на одному рівні і тотальний морок на іншому більш хтонічному, ставлячи себе одночасно у відповідність з ситуаційними комедіями за своєю суттю і одночасно будучи деструктивної критикою жанру.

Королівство божевільних Джерарда Вея (Неопублікований комікс про Бетмена від Вертіго)

Отримавши нагороду Айзнера 2008 року за кращу лімітовану серію з The Umbrella Academy: Apocalypse Suite, Джерард Вей представив свою альтернативну історію про Бетмена під назвою «Бетмен: королівство божевільних».


Серію схвалили і повинні були випустити у Вертіго. Однак щільний графік Уея на жаль не дозволив йому закінчити міні-серію, і проєкт зрештою разом був забутий.

У червні 2013 року Вей Опублікував свої ескізи і дизайни для проєкту. Планувався ран на шість випусків. Кожна книга називалася одним словом, перший сингл назву «Щури».

За версією Вея, Бетмен їсть тільки щурів. Його сили, щось на зразок сил об’єктів ESP. Він може заглядати в майбутнє, і перетворюватися на кажана або думає, що може.

Робін (Дік Грейсон), за задумом, повинен був стати «Єдиною людиною в книзі, Який НЕ є божевільним».

Джокер був наймолодшим персонажем в книзі, його вік 19 років, на рік або два молодший за Робіна.

Пінгвін — почесний суддя.


Дизайн містера Фриза був схожий на ретро-робота і зображував його мертву дружину. Костюм був зроблений з металобрухту, котрий залишився після автомобільної аварії в якій вона загинула.

Ріддлер таксидерміст.

Антибет група.

Дволикий один з охоронців Арему.

Мет Рівз опубліував нові фотографії та відео зі знімального майданчика Бетмена

На фотографіях можна розгледіти деталі костюма та новий бетцикл.

Пізніше в твітер опублікували відеозапис з сценою гонитви, на котрому можна побачити Жінку Кішку

20 хвилин ігроладу горор гри World of Horror

Вже на данному етапі можна стверджувати що гра завдячує своєю атмосферою Лавкрафту, а зовнішнім виглядом творчості Дзюндзі Іто.

Особливої уваги заслуговує візуальний стиль гри, котрий повністю виконаний в программі Paint! По ігроладу це горор рогалик з покроковими бійками.

гра вже є в ранньому доступі STEAM.